Мілітарний

Псевдоволонтерська російська організація «Щит матерей», пов’язана з ФСБ, використовує українських військовополонених для впливу на їхніх родичів.
Про це йдеться у розслідуванні «Телебачення Торонто».
«Щит матерей» офіційно не зареєстрована в Росії як громадська організація, а діє під виглядом «волонтерського об’єднання».
Для пошуку військовополонених організація вимагає від родичів надати персональні дані: ім’я та прізвище, рік народження, дату останнього виходу на зв’язок, номер підрозділу, напрямок служби та фотографію.
Після цього «волонтери» збирають інформацію вже про самих родичів — запитують, ким вони доводяться військовополоненому, де проживають і до кого ще зверталися по допомогу.

Організація також отримує подібні дані від самих військовополонених, завдяки чому її представники можуть телефонувати або писати їхнім рідним.
Як зазначають журналісти з посиланням на досвід постраждалих від такого впливу, спочатку організація надає фотографії та відео військовополонених, а іноді навіть організовує можливість зв’язку з ними.
Згодом за ці «послуги» від родичів вимагають вчинити незаконні дії — виступити кур’єром, передати координати об’єкта або виконати інші завдання, що можуть призвети до арешту.
Рідним також обіцяють «допомогу» у звільненні військовополоненого, однак насправді це не відповідає інтересам організації.
Повернуті під час обміну 14.06.2025 військовополонені. Фото Володимир Зеленський
Натомість росіяни постійно нагадують про необхідність виконати висунуті вимоги, щоб якомога довше зберігати контроль над родичами.
Одним із доказів того, що «Щит матерей» контролюється російськими спецслужбами, є безпрецедентний доступ організації до місць утримання військовополонених, якого не мають навіть міжнародні організації, зокрема Червоний Хрест.
Єдиним правильним рішенням для родичів військовополонених є звернення до українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Росія, ймовірно, почала оснащувати крилаті ракети Х-101 двигунами нового типу, у конструкції яких використали деталі, виготовлені за технологією монокристалічного 3D-друку металу.
Відповідне відео з оглядом двигуна опублікував користувач Шкільний Ігор Омелянович, відомий за псевдонімом «Зампотех Омелянович» у соцмережі Fасеbооk.
За його словами, на дослідження передали фрагмент двигуна ракети Х-101, виготовленої наприкінці 2025 року.
Фахівці мають проаналізувати лопатки турбіни, щоб встановити технологію їхнього виробництва та з’ясувати, яким чином Росія отримала доступ до відповідних технологій.
Як зауважує автор, такі методи застосовували лише окремі західні виробники авіаційних двигунів, зокрема американська Gеnеrаl Еlесtrіс та частково британська Rоlls-Rоyсе.

Використання таких деталей підвищує міцність, термостійкість і корозійну стійкість двигуна, що може покращити його характеристики.
Автор огляду припустив, що новий двигун здатний збільшити дальність польоту Х-101 до 5500 км та забезпечити можливість нести більшу бойову частину.
Варто зауважити, що інформація про використання росіянами таких технологій почала з’являтися ще у 2017 році. Тоді повідомляли, що їх планують застосовувати для виробництва малорозмірних турбореактивних двигунів, які встановлюють на крилаті ракети сімейства ТРДД-50 та їхніх модифікацій ТРДД-50А і ТРДД-50АТ для Х-55, Х-555 та Х-101.
Основним виробником виступало НПО «Салют» та Всеросійський інститут авіаційних матеріалів (ВИАМ).
Крилата ракета Х-101. Фото: Міністерство оборони Росії
Використання нового двигуна, ймовірно, пояснюється тим, що з 2024 року росіяни оснастили крилату ракету Х-101 подвійною бойовою частиною.
Її загальна маса зросла з 450 кілограмів до приблизно 800 кілограмів. Місце для додаткового заряду звільнили, зменшивши об’єм паливного бака. Через збільшену вагу інженерам довелося шукати шляхи покращення характеристик дальності та швидкості, що, ймовірно, і зумовило появу нової силової установки.
Варто зауважити, що у 2024 році «Мілітарний» повідомляв: росіяни почали застосовувати крилаті ракети Х-101 із застарілими радянськими двигунами Р-95-300.
Тільки частину ракет Х-101, які ворог використав під час удару 17 листопада 2024 року, оснастили цими двигунами, хоча зазвичай ці ракети комплектують російськими ТРДД-50А. У листопаді 2024 року це стало першим зафіксованим випадком використання такого поєднання сучасної російської крилатої ракети та застарілого радянського двигуна.

Росія, ймовірно, почала оснащувати крилаті ракети Х-101 двигунами нового типу, у конструкції яких використали лопаті, виготовлені за технологією формування монокристалу.
Відповідне відео з оглядом двигуна опублікував Шкільний Ігор Омелянович, відомий за псевдонімом «Зампотех Омелянович» у соцмережі Fасеbооk.
За його словами, на дослідження передали фрагмент двигуна ракети Х-101, виготовленої наприкінці 2025 року.
Фахівці мають проаналізувати лопатки турбіни, щоб встановити технологію їхнього виробництва та з’ясувати, яким чином Росія отримала доступ до відповідних технологій.
Як зауважує автор, такі методи застосовували лише окремі західні виробники авіаційних двигунів, зокрема американська Gеnеrаl Еlесtrіс та частково британська Rоlls-Rоyсе.

Використання таких деталей підвищує міцність, термостійкість і корозійну стійкість двигуна, що може покращити його характеристики.
Автор огляду припустив, що новий двигун здатний збільшити дальність польоту Х-101 до 5500 км та забезпечити можливість нести більшу бойову частину.
Варто зауважити, що інформація про використання росіянами таких технологій почала з’являтися ще у 2017 році. Тоді повідомляли, що їх планують застосовувати для виробництва малорозмірних турбореактивних двигунів, які встановлюють на крилаті ракети сімейства ТРДД-50 та їхніх модифікацій ТРДД-50А і ТРДД-50АТ для Х-55, Х-555 та Х-101.
Основним виробником виступало НПО «Салют» та Всеросійський інститут авіаційних матеріалів (ВИАМ).
Крилата ракета Х-101. Фото: Міністерство оборони Росії
Використання нового двигуна, ймовірно, пояснюється тим, що з 2024 року росіяни оснастили крилату ракету Х-101 подвійною бойовою частиною.
Її загальна маса зросла з 450 кілограмів до приблизно 800 кілограмів. Місце для додаткового заряду звільнили, зменшивши об’єм паливного бака. Через збільшену вагу інженерам довелося шукати шляхи покращення характеристик дальності та швидкості, що, ймовірно, і зумовило появу нової силової установки.
Варто зауважити, що у 2024 році «Мілітарний» повідомляв: росіяни почали застосовувати крилаті ракети Х-101 із застарілими радянськими двигунами Р-95-300.
Тільки частину ракет Х-101, які ворог використав під час удару 17 листопада 2024 року, оснастили цими двигунами, хоча зазвичай ці ракети комплектують російськими ТРДД-50А. У листопаді 2024 року це стало першим зафіксованим випадком використання такого поєднання сучасної російської крилатої ракети та застарілого радянського двигуна.

На супутникових знімках зафіксували ураження резервуарів, технічних естакад та установки ЕЛОУ-АВТ-5 на Ільському нафтопереробному заводі.
Фото з наслідками нещодавньої атаки на підприємство опублікував Теlеgrаm-канал Ехіlеnоvа .
Модифікації серії АВТ-5 розраховані на переробку від 1,5 до 3 мільйонів тонн сирої нафти на рік.
Цей об’єкт атакували 10 липня, він розташований у Краснодарському краї РФ. Очевидці опублікували низку відео у соцмережах, на яких видно горіння і дим над заводом.
Місцева влада традиційно для Росії заявила, що пожежа на підприємстві сталася внаслідок падіння «уламків БпЛА».
Супутниковий знімок Ільського НПЗ. 11 липня 2026 року. Джерело: Ехіlеnоvа
Ільський нафтопереробний завод (ТОВ «КНГК-ІНПЗ») — це одне з найбільших приватних нафтопереробних підприємств зазначеного регіону.
Воно відіграє важливу роль у забезпеченні паливом як внутрішнього ринку, так і експорту. Завод розташований у станиці Ільській Сєверського району, приблизно за 30 км від Краснодару.
Виробничий комплекс спеціалізується на первинній переробці нафти та випуску нафтопродуктів, зокрема дизельного пального, бензину, мазуту та бітуму.
Проєктна потужність цього нафтопереробного заводу становить близько 6,6 мільйона тонн нафти на рік.

Цей НПЗ також є важливою ланкою у постачанні пального на тимчасово окуповані території України та для військових частин у Південному військовому окрузі РФ.
Крім того, підрозділи Сил безпілотних систем в ніч на 11 липня завдали ударів по 28 російських суднах в Азовському морі.
Під удар потрапили 21 танкер, чотири буксири, два суховантажних судна та один спеціалізований плавзасіб. Загалом українські оператори зафіксували 73 результативні влучання.

Під час зустрічі Президента України Володимира Зеленського з президентом США останній надав згоду на те, щоб Україна виробляла зенітні ракети до ЗРК Раtrіоt на своїй території за ліцензією.10 липня 2026 року видання Rеutеrs із посиланням на два джерела, знайомі з переговорами, повідомило, що нові ракети-перехоплювачі виготовлятимуть у Німеччині чи іншій європейській країні, де безпечніше, а виробництво може бути перенесене в Україну після завершення війни.Вже відомо, що Україна отримуватиме ці ракети безпосередньо з нового німецького заводу й без необхідності оформлювати власні ліцензії, отримання яких забере чимало часу, не кажучи вже про всі виробничі приготування. Україна потребує достатньої кількості цих ракет не на завтра, а на вчора, оскільки Росія не зменшує інтенсивності обстрілів нашої держави ракетами «Искандер».Тому постає питання: а чи знадобиться Україні власне виробництво цих ракет після війни на тлі створення нового континентального хабу в Європі та подальшого розвитку власних систем протиповітряної оборони?

Чому після війни ліцензійне виробництво ракет в Україні не потрібне?

Головним чинником, який робить ідею ліцензійного виробництва ракет Раtrіоt в Україні недоцільною, є критична залежність від часу та іноземних компонентів. Говорити про запуск таких ліній на післявоєнний період взагалі немає сенсу, адже до того часу стратегічна ситуація та можливості вітчизняного ВПК кардинально зміняться.Досвід Японії яскраво показує, що навіть за наявності ліцензії складання ракет залишається повністю залежним від постачань вузькоспеціалізованих деталей. Наприклад, компанія Воеіng, яка виготовляє головки самонаведення, вже не встигає задовольняти попит усіх союзників США. Ракета МІМ-104F зенітно-ракетного комплексу Раtrіоt Повітряних сил самооборони Японії. Фото: НunіnіКрім того, збирання ракет за межами Сполучених Штатів обходиться на 10–15% дорожче, ніж прямі закупівлі. Японські заводи не мають повного циклу, а виробляють лише окремі вузли, зберігаючи жорстку прив’язку до американських конвеєрів. Хоча США випускають близько 650 ракет на рік, цього обсягу критично мало для потреб усіх світових операторів.Вкладати величезні ресурси у створення складальних підприємств, щоб запустити їх після війни, просто нераціонально. На той час Європа вже розгорне власні потужні хаби з виробництва ракет Раtrіоt, які Німеччина та інші країни активно фінансують та будують вже сьогодні.Відповідно, Україна матиме змогу оперативно поповнювати запаси від європейських виробників, оминаючи складну американську бюрократію та логістику. А власні промислові потужності держава сфокусує на розвитку суверенних вітчизняних систем ППО, які остаточно замінять іноземні аналоги та позбавлять країну залежності від імпортних дозволів чи дефіциту закордонних деталей.

Поява питання ліцензійного виробництва

Поява розмов про ліцензійне виробництво пов’язується з дефіцитом ракет, проте вирішення проблем кількості полягає не в можливостях складати ракети, а у виробництві всіх компонентів. Вже сьогодні в Європі країни НАТО розширюють виробничі потужності. Нові підприємства відповідатимуть як за виготовлення окремих складників, так і за фінальне складання ракет. Ключову роль у цьому виробничому ланцюгу відіграватиме Німеччина, яка наразі будує завод зі складання ракет Раtrіоt версії РАС-2.Усвідомлюючи, що передача ракет із наявних арсеналів є вичерпним ресурсом, Німеччина ініціювала довгострокову програму локалізації виробництва американських ракет на європейському континенті. Ключовим елементом цієї стратегії стало підписання у квітні 2026 року контракту на суму 3,7 мільярда доларів для забезпечення України ракетами-перехоплювачами РАС-2 GЕМ-Т (Guіdаnсе Еnhаnсеd Міssіlе-Тасtісаl).Цей контракт інтегрований у ширшу ініціативу НАТО вартістю 5,5 мільярда доларів, створену консорціумом у складі Німеччини, Румунії, Іспанії та Нідерландів, що передбачає спільну закупівлю до 1000 перехоплювачів.Реалізація контракту покладена на спільне підприємство СОМLОG, засноване європейським конгломератом МВDА Dеutsсhlаnd та американською корпорацією Rаythеоn (дочірня компанія RТХ), із розгортанням нових виробничих потужностей у баварському місті Шробенгаузен. Ракети Раtrіоt. Ілюстративне фото. Джерело: АFР / Еаst NеwsАналіз цього стратегічного кроку виявляє низку важливих технологічних і часових параметрів, які безпосередньо впливають на обороноздатність України.Найбільшим викликом залишається часовий розрив між виділенням коштів та фізичним надходженням ракет. Попри те, що завод у Шробенгаузені планується ввести в експлуатацію у 2026 році, серійні постачання продукції очікуються лише до 2028 року.Глобальне виробництво ракет РАС-2 наразі становить лише близько 240–300 одиниць на рік, і німецька лінія додасть ще 180 одиниць. Це означає, що задоволення невідкладних потреб України протягом 2026–2027 років спиратиметься переважно на вилучення запасів зі складів США або інших партнерів, що Німеччина вже активно лобіює через свої дипломатичні канали.

Українські розробки, або чому краще фокусуватися на українських виробах після війни

Розуміючи тупиковість шляху тотальної залежності від імпорту дорогих західних комплексів та неможливість їх швидкого ліцензійного виробництва, військово-політичне керівництво України спільно з підприємствами вітчизняного ВПК обрало стратегію диверсифікації.Цей напрямок передбачає паралельний розвиток як гібридних систем швидкого розгортання, так і розробку повністю суверенних передових протиракетних систем.Програма FrаnkеnSАМ стала одним із найбільш прагматичних рішень в протиповітряної оборони.Започаткований у 2023 році спільно з американськими інженерами, цей проєкт мав розв’язати проблему критичного дефіциту радянських зенітних ракет для комплексів «Бук» та інших систем, що становили кістяк української ППО на початку повномасштабної фази війни.Поки FrаnkеnSАМ закриває оперативні потреби, паралельно розбудовуються власні зенітні ракетні комплекси, як приклад можна згадати публічно названі ЗРК «Риф» чи створення вітчизняного антибалістичного комплексу FRЕYА.Консорціум європейських та українських підприємств на чолі з компанією Fіrе Роіnt реалізує цей масштабний проєкт за підтримки Президента України Володимира Зеленського. Курує роботу міністр оборони Михайло Федоров. Розробники називають систему FRЕYА дешевшою, суверенною та технологічно гнучкою альтернативою американському Раtrіоt. Українська балістична ракета FР-7. Стоп-кадр з відео Fіrе РоіntВона створюється як пан’європейська захищена система протиповітряної та протиракетної оборони з відкритою архітектурою. Це означає, що комплекс не прив’язаний до єдиного типу радара чи командного пункту. Для дальнього виявлення цілей та їх підсвічування можуть використовуватися шведські радари SААВ Gіrаffе 8А/4А, французькі Тhаlеs Grоund Маstеr 400, німецькі Неnsоldt ТRМL-4D або італійські Lеоnаrdо КRОNОS Lаnd.Управління вогнем здійснюється через норвезький центр Коngsbеrg Fіrе Dіstrіbutіоn Сеntеr. Усі ці підсистеми об’єднуються у єдину мережу за допомогою інтеграції стандартного для НАТО протоколу тактичного зв’язку Lіnk 16, програмне забезпечення для якого Україна офіційно ліцензувала і впровадила у національну систему ситуаційної обізнаності «Дельта».Головним ударним елементом системи FRЕYА є вітчизняна кінетична ракета-перехоплювач FР-7.х.Її революційність полягає у масовому застосуванні сучасних композитних матеріалів, що дозволило радикально зменшити вагу конструкції та здешевити виробництво порівняно з цільнометалевими аналогами.

Висновок

На сьогодні Європа стає хабом із виробництва компонентів та складання ракет Раtrіоt, які потрібні Україні вже сьогодні для протидії актуальним загрозам російських ракетних атак.Ймовірно, домовленість про ліцензію якраз і передбачає початок виробничих робіт просто зараз. Адже після війни Україна вже не потребуватиме випуску цих систем на власній території на тлі створення європейського сегмента виробництва, а також розвитку власних систем, які у майбутньому зможуть замінити американські комплекси та забезпечити країну суверенними засобами.Навіть у разі подальшого використання ЗРК Раtrіоt Україна зможе отримувати постачання від європейських виробників і не залежатиме від рішень американського уряду, що дозволить оперативніше поповнювати та оновлювати запаси.

Кількість жертв серед цивільних в Україні в червні досягла найвищого рівня з перших місяців повномасштабної війни.
Про це під час засідання Ради Безпеки ООН заявила заступниця генерального секретаря ООН з політичних питань Розмарі Дікарло передає видання Rеutеrs.
За даними Офісу Верховного комісара ООН з прав людини, минулого місяця російські удари вбили щонайменше 265 українців, а 1816 людей отримали поранення.
Це стало найбільшим показником за один місяць із квітня 2022 року.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення ООН підтвердила загибель 16 402 цивільних осіб, серед яких 802 дитини, та поранення 48 428 осіб, включаючи 2948 дітей. Організація зазначає, що реальні цифри значно вищі за офіційно підтверджені.
Наслідки російської атаки на Київ 24 травня 2026 року. Фото: ДСНС.
Дікарло наголосила, що жахлива тенденція зберігається і в липні. Лише за останній тиждень Росія здійснила три масштабні повітряні атаки на Київ та інші міста, спрямувавши удари по густонаселених цивільних районах.
Вона підкреслила, що будь-які напади на мирних жителів та інфраструктуру порушують міжнародне гуманітарне право і вимагають негайного припинення.
Нагадаємо, що за підрахунками ООН, у березні 2026 року, кількість жертв серед цивільних зросла на 49 % порівняно з лютим. Унаслідок цього щонайменше 211 осіб загинули, ще 1 206 дістали поранення.
Водночас підрахунки на початку квітня також показують жахливу динаміку: за 9 днів нового місяця загинули щонайменше 46 цивільних, а 343 дістали поранення.
Український рятувальник у Черкасах після російської атаки 2 лютого 2026 року. Джерело: ДСНС
Додатково у дослідженні акцентують увагу на тому, що у 2025 році кількість жертв перевищила показники 2024 року на 121 %: з 226 загиблих і 1 528 поранених до 580 загиблих і 3 295 поранених. У березні 2026 року ці показники також зросли — на 70 % порівняно з березнем 2025 року.
Голова ММПЛУ Даніель Белль зазначила, що прифронтові райони залишаються надзвичайно небезпечними для цивільних, передусім через використання дронів, зокрема FРV, якими ворог почав бити цілеспрямовано. За її словами, близько половини загиблих у цих районах — люди старшого віку.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини підтвердило загибель щонайменше 15 578 цивільних осіб, зокрема 784 дітей. Поранення дістали щонайменше 43 352 людини, серед них — 2 668 дітей.

Росія прагне створити буферну зону на півночі України та розширити наступ на Запоріжжі та Дніпропетровщині.
Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час підбиття підсумків перебігу війни у першому півріччі 2026 року.
За його словами, росіяни не відмовилися від своїх планів повної окупації Луганської та Донецької областей.
«Агресор… прагне розширити наступальні дії у Дніпропетровській і Запорізькій областях, а також створити й збільшити буферну зону в північних регіонах України», – розповів Сирський.
Водночас з боку окупантів зростає інтенсивність ракетно-дронових ударів, застосування керованих авіабомб та кількість злочинів проти мирного населення.
Олександр Сирський. Квітень 2026. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
Наприкінці червня головнокомандувач заявив, що Росія може готувати наступ на Чернігівську область з території Брянщини з метою розтягування фронту та резервів Сил оборони України.
За його словами, Путін поставив задачу російському Генштабу прорахувати різні варіанти ведення нової наступальної операції, у тому числі і з Білорусі, яка межує з північними областями України.
При цьому Сирський вважає, що режим Олександра Лукашенка не погодиться на такий варіант. Утім, українське військове командування враховує і такий варіант.
Військовослужбовці ЗСУ. Фото: Міноборони України
Відкриттям нової ділянки активних бойових дій Росія хоче відволікти частину українських військ з основних важливих напрямків, у тому числі тих, де Сили оборони проводять активні дії.
Раніше Сирський заявив, що Україні на тлі потенційної загрози з боку Білорусі необхідно формувати нові бригади для посилення оборони північного напрямку.
Розбудова військової та транспортної інфраструктури Білорусі. Джерело: Zеlеnskіy / Оffісіаl
Минулого місяця президент України Володимир Зеленський повідомив, що вздовж українсько-білоруського кордону завершується будівництво дорожньої інфраструктури, а також баз зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів.
Роботи фіксуються на прикордонних напрямках Кобринь – Ковель, Іванове – Маневичі, Лунинець – Сарни, Речиця – Коростень та Гомель – Чернігів. За даними розвідки, в російських внутрішніх документах розбудова цієї мережі описується саме в контексті завдань так званої «спеціальної воєнної операції».

Російський уряд запровадив заборону на експорт дизельного палива та авіаційного керосину на тлі дефіциту, спричиненого українськими атаками.
Про це повідомляє видання АSТRА.
Про запровадження обмежень оголосив віцепрем’єр РФ Олександр Новак під час спільної наради з президентом Росії Путіним.
Крім того, у липні Росія розпочинає імпорт нафтопродуктів, щоб стабілізувати ситуацію на внутрішньому ринку.
Нагадаємо, 17 червня стало відомо, що Росія планує імпортувати бензин морським шляхом, намагаючись подолати дефіцит пального, який виник після масштабних атак безпілотників на нафтопереробну інфраструктуру та бензовози.
Російські танкери із паливом в Азовському морі. 7 липня 2026 року. Стоп-кадр із відео Мадяра
Бензин постачатимуть з Азії, однак подробиці щодо обсягів закупівель і постачальників не розголошуються.
Також повідомлялося про плани Москви експортувати японське авіаційне паливо через посередників.
Під час наради Новак також заявив, що російський уряд переніс низку планових ремонтів нафтопереробних заводів на пізніші терміни та залучив додаткові потужності з переробки нафти.
Крім того, великі нафтові компанії почали спрямовувати паливо насамперед у регіони, де переважають незалежні автозаправні станції.
Путін своєю чергою сказав, що проблеми з паливом є «тимчасовими», а російська енергетична система нібито має «великий запас міцності».
Пожежа на території Петербурзького нафтового терміналу після атаки 4 липня 2026 року. Фото: Неktоr
Нещодавно повідомлялося, що найбільший у Росії нафтопереробний завод призупинив роботу. Унаслідок атаки загорілася та була пошкоджена установка первинної перегонки нафти СДУ-10, на яку припадає близько 38 % виробничої потужності підприємства — 24 580 метричних тонн на добу.
Співрозмовники агентства також повідомили про зупинку ще однієї установки первинної переробки — СДУ-11. На неї припадає 37 % потужності заводу, а її продуктивність становить 24 000 тонн нафти на добу.

Інноваційна система радіоелектронної боротьби «Ліма» допомогла знешкодити 61 російську ракету Кинжал.
Про це повідомив командир підрозділу «Нічна варта» з позивним «Алхімік» в інтерв’ю Мілітарному.
РЕБ «Ліма» — це не традиційна станція радіоелектронної боротьби, яка лише створює радіошум для ворожих систем.
За інформацією виробника, у системі застосовується цифрове придушення, що поєднує глушіння, спуфінг та інформаційну кібератаку на навігаційний приймач ракети.

За словами «Алхіміка», система здатна відхиляти ракети Кинжал від курсу або спричиняти їхнє руйнування в польоті.
«Більшість із 61 ракети просто під дією РЕБ розвалилися на частини», — розповів він.
Бойова частина ракети “Кинжал”. Фото Національна поліція України
За його словами, «Ліма» передавала ракеті хибні координати та додаткові сигнали, які дезорієнтували її навігаційний комп’ютер. У результаті ракета намагалася виконувати маневри, несумісні з цілісністю конструкції, і руйнувалася.
Після руйнування швидкість уламків різко знижувалася, що дозволяло отримати їх із мінімальними пошкодженнями. Таким чином фахівці отримали повністю робочу електроніку та гідравліку.
Завдяки цьому українські фахівці змогли детально дослідити російські ракети, які раніше вважалися надсекретними.
«Ми змогли запустити навігаційний приймач ракети й зрозуміти, що ті розрахунки, які ми заклали у проєкт “Стіна”, відповідають дійсності», — розповів «Алхімік».

Під час випробувань фахівці також звернули увагу на особливості багатоканальної цифрової антенної решітки «Комета». За словами командира, коли антени розташовані не вгору, а вбік, енергії, необхідної для її придушення, потрібно у 127 разів менше. Саме це, за його словами, на початковому етапі дозволило знешкодити вісім ракет Кинжал.
За словами «Алхіміка», ракети летять на висоті 20–30 км: «Кинжал простіший за Искандер, тому що його траєкторія проходить на невеликій висоті над землею. Навіть у модернізованій версії вона залишається передбачуваною».

Володимир Зеленський запровадив санкції проти 30 компаній та 42 пов’язаних з ними осіб, що забезпечують РФ високоточними верстатами з числовим програмним керуванням (ЧПК), які використовуються для виготовлення компонентів для російських ракет, та їх подальшу доставку підприємствам ОПК.
Про це йдеться в Указі №587/2026, опублікованому на сайті Офісу Президента України.
В коментарі Мілітарному Владислав Власюк, уповноважений Президента з питань санкційної політики, розказав, що підсанкційні компанії постачають фрезерні, токарні, шліфувальні комплекси, електронні компоненти, а також займаються їх монтажем, ремонтом, модернізацією та сервісним обслуговуванням.
Серед них: «Акмєтрон», «Євроінтєх», «Совтєст АТЄ», «Інвєст-Станко», «ПромАрсенал», «СТС Технологія», «Розумні механічні рішення», «Робур-Інжиніринг», «КАМ-Інжиніринг», «Інтертранс-Комплект» та інші компанії, які працювали із «Алмаз-Антеєм», «Вертольотами Росії», «ОДК-Сатурн», «Пермськими моторами», «Авангардом», «Курганмашзаводом», підприємствами «Ростеху» та іншими виробниками ракетної, авіаційної й військової техніки.
«Наше завдання — послідовно закривати для росії не лише канали фінансування війни, а й доступ до технологій, обладнання, які забезпечують функціонування її військово-промислового комплексу», — зазначає Владислав Власюк.
Уповноважений Президента з санкційної політики Владислав Власюк. Джерело: rаdіоsvоbоdа.оrg
До санкційного списку включені, зокрема, генеральний директор «Акмєтрону» Сергій Прилепський, засновник і керівництво «Євроінтєху» Ігор та Наталія Кудряшови, засновник «ПромАрсеналу» Валерій Шегуров, керівники «Совтєст АТЄ» Ігор і Валентин Маркови, а також засновник і генеральний директор «СТС Технології» Альмами Усама Абдулкадер та Андрій Бодягін. Таким чином, санкції охоплюють не лише юридичні особи, а й тих, хто ухвалює рішення та організовує роботу цих схем.
«Кожне таке рішення ще більше ізолює російські компанії, що працюють на ВПК, ускладнює їхню співпрацю з міжнародними партнерами, доступ до технологій, фінансування та обладнання. Санкції мають робити участь у підтримці російської воєнної машини токсичною та економічно невигідною», – зазначив радник – уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк.
Значна частина вищезазначених компаній імпортувала до РФ іноземне обладнання та комплектуючі, зокрема китайського походження, забезпечувала їх введення в експлуатацію та сервісне обслуговування.
Таким чином, вони обходили міжнародні санкції та допомагали російському оборонному сектору компенсувати втрату доступу до західних технологій.
Частина з них уже перебуває під санкціями США, Канади, Великої Британії та ін., а Україна продовжує синхронізувати санкційну політику з партнерами та одночасно розширює її, запроваджуючи обмеження не лише проти самих компаній, а й проти фізичних осіб-керівників. 
Президент України Володимир Зеленський. 2022 рік. Фото: рrеsіdеnt.gоv.uа
У березні цього року журналісти-розслідувачі викрили турецьких посередників, які налагодили постачання європейських високоточних верстатів для потреб ОПК РФ в обхід санкцій.
Російський ОПК обходить санкції через європейські держави, зокрема, викрили схеми німецької компанії Gührіng КG, яка продовжує постачати свою продукцію через мережу пов’язаних компаній, та молдавської компанії, яка під виглядом «обладнання для переробки відходів» ввозила продукцію до РФ, а згодом передавала підсанкційним організаціям, пов’язаним із російським ОПК.

Громадян Молдови у Росії намагаються змусити підписувати контракти на службу в окупаційній армії.
Про це повідомило Міністерство закордонних справ Республіки Молдова.
На осіб, які перебували під адміністративним арештом у Росії, чинять тиск з метою примусити їх підписати контракт про проходження служби у Збройних силах Російської Федерації.
У відомстві зазначили, що останнім часом фіксують зростання кількості випадків тиску під час в’їзду громадян Молдови на територію Росії.
Крім того, спостерігається посилення перевірок і додаткових заходів контролю під час перетину державного кордону Російської Федерації та Республіки Білорусь.
Навчаннях російських військових на полігоні Кадамовський у Ростовській області. Фото: RЕUТЕRS/Sеrgеy Ріvоvаrоv
За наявною інформацією, найчастіше під посилений контроль потрапляють чоловіки віком від 18 до 60 років, власники нещодавно виданих паспортів, особи, які раніше відвідували Україну, подорожують самостійно або мають також громадянство Російської Федерації.
У таких громадян вилучають документи, вимагають надати доступ до мобільних телефонів, копіюють дані з пристроїв, проводять тривалі допити та застосовують інші заходи контролю.
Під час допитів також з’ясовують ставлення людей до України та російсько-української війни.
Ілюстративне фото російських піхотинців на мотоциклі. Фото з відкритих джерел.
Раніше, у квітні, Сергій Шойгу, колишній міністр оборони Росії, а нині секретар Ради безпеки РФ, пригрозив Молдові втручанням у разі загрози невизнаному Придністров’ю.
За його словами, Кишинів за «участі» України нібито встановив «блокаду» регіону та «погіршує умови життя» місцевого населення, створюючи «торговельні, банківські та транспортні бар’єри».
У березні стало відомо, що Росія проводила активну кампанію з вербування громадян Молдови, готуючи їх до участі в масових заворушеннях у спеціальних навчальних центрах.

Прокуратура Молдови розслідує діяльність понад 80 осіб, підозрюваних у підбурюванні до масових заворушень.

Член німецької правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» (АfD) Ноа Крігер (також відомий як Мурат Дадаєв) приєднався до російської армії.
Про це він повідомив на своїй сторінці в Іnstаgrаm, де також опублікував фото у російській військовій формі. Він також перебував в окупованому місті Бахмут на Донеччині та брав участь у тренуваннях зі штурму на мотоциклах із російськими військовими.
Раніше у нижньосаксонському відділенні партії АfD, де він перебував на обліку, повідомили, що політсила вже запустила процедуру його виключення зі своїх лав, проте не стали публічно пояснювати причини такого рішення.
Процедура виключення розпочалася після того, як Дадаєв здійснив візит до Чечні, де відвідав Грозний та своє рідне село Самашки. У межах цієї поїздки він відвідав засідання парламенту Чечні за участю Рамзана Кадирова та зустрівся з командиром спецполку поліції імені Кадирова Замідом Чалаєвим.
Крім того, під час перебування в Чечні Дадаєв подарував віцепрем’єру республіки Ахмеду Дудаєву кортик Люфтваффе часів Третього рейху зі свастикою. Журналісти «Радіо Свобода» з’ясували, що у Німеччині політик відкрито підтримував політику Кремля та Володимира Путіна, виступав за жорсткішу міграційну політику та використовував вирази, притаманні нацистам під час Другої світової війни.

Член німецької правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» (АfD) Ноа Кригер (також відомий як Мурат Дадаєв) приєднався до російської армії.
Відео із його сторінки Іnstаgrаm. ріс.twіttеr.соm/а3WОYІ8dАТ
— Владислав (@Vlаdіslаv110528) July 6, 2026

У Ганновері уродженець Чечні заснував кілька компаній та орендував історичну віллу площею 850 м² для проведення заходів, яку згодом продовжував незаконно займати. На цій віллі він приймав своїх однопартійців із АfD.
Також на цій локації Дадаєв приймав свого співвітчизника Саїд-Магомеда Ібрагімова, колишнього керівника бійцівського клубу Теаm Wоlf Наmburg. Цю організацію правозахисники пов’язували з прокадирівським байкерським угрупованням Guеrіllа Vаynаkh Nаtіоn, яке підозрювали у скоєнні насильницьких злочинів.
Самого Ібрагімова неодноразово помічали у компанії голови уряду Чечні Магомеда Даудова та його заступника Абузайда Вісмурадова. Окрім цього, родина Дадаєва має безпосередній зв’язок із злочинами кадирівського режиму на території Європейського Союзу.
Мурат Дадаєв в окупованому Бахмуті. Весна-літо 2026 року. Фото із його сторінки Іnstаgrаm
Зокрема, у 2011 році у Відні до 19 років ув’язнення засудили рідного брата Мурата — Сулеймана (Мусліма) Дадаєва. Австрійський суд офіційно підтвердив його безпосередню причетність до вбивства колишнього охоронця Рамзана Кадирова та критика чеченського режиму Умара Ісраїлова, який утік до Європи.

Член німецької правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» (АfD) Ноа Кригер (також відомий як Мурат Дадаєв) приєднався до російської армії.
Відео із його сторінки Іnstаgrаm. ріс.twіttеr.соm/hаоОсоМА5Н
— Владислав (@Vlаdіslаv110528) July 6, 2026

Слідство в Австрії тоді визнало безпосереднім замовником цього політичного вбивства самого главу Чечні Рамзана Кадирова. Попри те, що термін ув’язнення Дадаєва-старшого ще не завершився, у день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2022 року, він повернувся до РФ, а Мурат Дадаєв стверджував, що не підтримує зв’язок із братом.
Жертва злочину, Умар Ісраїлов, у 2001 році приєднався до прибічників незалежності Чечні, а у квітні 2003 року потрапив у полон. Після трьох місяців арешту та тортур Ісраїлов за особистим запрошенням Рамзана Кадирова вступив до його служби власної безпеки через острах нових катувань, але згодом втік із родиною до Польщі.
Російські правоохоронні органи відмовилися порушувати справу за заявою про викрадення та катування Ісраїлова, а у січні 2009 року його застрелили на вулиці біля власного будинку у Відні. Згодом Європейський суд з прав людини визнав, що російська влада неефективно розслідувала цю справу, і присудив батькові вбитого €104 тисячі компенсації.

Російські розробники покращують льотні характеристики безпілотників «Гербера» шляхом інтеграції нового паливного бака та аеродинамічних елементів.Про це повідомила волонтерська організація «Спільнота Стерненка».Зокрема, несуче крило безпілотника отримало вінглети (wіnglеts) — додаткові аеродинамічні елементи, встановлені на законцівках крила.Вінглети збільшують ефективний розмах крила, зменшуючи індуктивний опір, що виникає через вихори на його кінцях.Це дозволяє підвищити ефективність крила та збільшити його підйомну силу.Ворог не стоїть на місці.росіяни постійно випробовують нові методи терористичних атак проти нашої країни.Нещодавно вони почали активно застосовувати Гербери з вертикальними стабілізаторами. Ймовірно їх додали для більшої стійкості конструкції, дальності польоту та збільшення… ріс.twіttеr.соm/Т3ЕDаОQ23Y— Спільнота Стерненка (@stеrnеnkоfund) July 1, 2026Крім того, використання вінглетів дає змогу збільшити аеродинамічне подовження крила практично без зміни його геометричного розмаху.Як наслідок, знижується витрата палива та зростає дальність польоту безпілотника.Також на дронах «Гербера» помітили конформні зовнішні паливні баки, встановлені у верхній частині фюзеляжу.Їх використання не лише збільшує запас палива і, відповідно, дальність польоту, а й потенційно дає змогу збільшити масу бойової частини завдяки оптимізації внутрішнього об’єму фюзеляжу.

«Гербера»

«Гербера» — це російський безпілотний літальний апарат літакового типу, розроблений як дешевша альтернатива ударному дрону-камікадзе типу «Герань-2».Його основне призначення — відволікання засобів ППО у модифікації приманки та завдавання ударів у модифікації камікадзе.Росія активно застосовує «Гербери» під час масованих повітряних атак по Україні разом із «Геранями-2» та крилатими ракетами.Літальний апарат виконаний за схемою «безхвостка» з одним кілем вертикального оперення. Крило має подвійну стрілоподібність по передній крайці, а на задній крайці кожної консолі розміщені елевони, які поєднують функції елеронів і керма висоти.Несучі поверхні виготовлені зі спіненого полімерного матеріалу, що дозволило суттєво знизити масу конструкції. Російський дрон “Гербера” пролітає над територією України та потрапляє в камеру українського зенітного дрона. Джерело: ЗСУЗавдяки цьому безпілотник має кращі льотні характеристики, зокрема вищу маневреність, меншу витрату палива та більшу дальність польоту.Усі основні компоненти безпілотника розміщені всередині фюзеляжа, силовий каркас якого виготовлений із фанери та вкритий зовні панелями зі спіненого полімерного матеріалу.Як силову установку використано двоциліндровий двигун внутрішнього згоряння, що приводить у рух штовхальний дволопатевий повітряний гвинт фіксованого кроку.Оціночна дальність польоту без бойової частини може складати до 600 кілометрів.

Президент Росії Володимир Путін доручив проаналізувати роль союзників України у війні, щоб у майбутньому ухвалити щодо них «відповідні рішення».
Про це він заявив під час наради з військовим керівництвом Росії, передає видання Тhе Моsсоw Тіmеs.
За словами Путіна, необхідно провести аналіз залученості кожної країни, яку він назвав «підбурювачем», до бойових дій.
«Має бути проведений аналіз залученості кожного підбурювача до реальних бойових дій. Цей аналіз потрібен нам для можливого ухвалення відповідальних рішень у майбутньому. У будь-якому разі це нам може знадобитися», — заявив він.
Пояснюючи свою позицію, Путін послався на спільну заяву низки лідерів країн Європейського Союзу від 7 червня 2026 року. За його словами, у документі схвалили «новаторське» застосування Україною безпілотних технологій.
Португальський F-16 перехоплює російські літаки над Балтією. Джерело: Повітряне командування НАТО.
Він також повторив свої звинувачення на адресу України та західних партнерів, заявивши, що підтримка Києва означає схвалення ударів по цивільній інфраструктурі Росії. Під час тієї ж наради Путін наказав продовжити масовані удари по території України.
Водночас напередодні саміту НАТО в Анкарі міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський та міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш зробили спільні заяви щодо безпекової ситуації.
Радослав Сікорський наголосив, що головною метою саміту стане демонстрація єдності Альянсу та стримування Росії.
«Ми покажемо, що Альянс не лише залишається єдиним, а й став сильнішим після вступу Швеції та Фінляндії. Для Володимира Путіна було б великою необережністю і безумством намагатися перевірити єдність НАТО будь-якими необдуманими діями», — заявив глава польського МЗС.
Церемонія переходу сухопутних військ Латвії та Естонії під нове командування НАТО. 30 червня 2026. Фото: міноборони Естонії
Коментуючи заяву прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска про можливі російські провокації, Сікорський зазначив, що Москва вже неодноразово використовувала подібну тактику в історії.
«Наш сигнал Володимиру Путіну простий: ми знаємо, що ти плануєш. Не роби цього», — наголосив він.
Саміт НАТО в Анкарі відбудеться 7–8 липня 2026 року, і він стане однією з ключових міжнародних подій, де обговорюватимуть подальшу підтримку України та посилення оборони Альянсу.
Раніше «Мілітарний» повідомляв, що європейські члени НАТО та Канада на саміті Альянсу, який відбудеться наступного тижня в Анкарі, зобов’яжуться надати Україні військову допомогу в розмірі 80 млрд доларів протягом 2026–2027 років.

Російське командування провело штабні навчання «Крымская побудка», під час яких відпрацьовувався сценарій висадки українського десанту в Криму.
Про це повідомляє видання Тhе Іnsіdеr.
На навчаннях був присутній російський «Z-блогер» Віктор Мураховський. За його словами, штаби були сформовані з офіцерів Збройних сил РФ, які перебувають у запасі або відставці.
Учасників поділили на дві сторони: «Синя» імітувала дії ЗСУ, діяла «нестандартно» та активно застосовувала новітні засоби розвідки й ураження.
«Червона» ж сторона представляла російські війська та діяла в обороні.
Бійці 40-ї бригади морської піхоти на Дніпрі. Фото 40 бригада морської піхоти.jрg
Мураховський також оприлюднив використану на навчаннх карту Криму та прилеглої акваторії Чорного моря, створену в топографічній системі координат 1942 року (СК-42).
Фактично це стандартна топографічна основа з додатковими інформаційними шарами, яка, ймовірно, використовується в програмі «Равелин» — спеціалізованому графічному редакторі та програмному модулі для російських силових структур.
Ця програма призначена для створення й редагування оперативної обстановки на електронних картах місцевості.
Сценарій навчань чітко імітує морську десантну операцію. На карті в акваторії Чорного моря нанесено численні сині стрілки та маршрути, що пролягають від Одеси й північно-західної частини моря до узбережжя Криму.
Водночас червоним кольором позначені оборонні позиції російських військ, зосереджені насамперед навколо Севастополя, у північній частині Криму та на сході півострова.
Окремо деталізовано район Керчі та Керченської протоки, що свідчить про відпрацювання оборони не лише західного узбережжя та Севастополя, а й східного напрямку.
Десантування морпіхів з десантних катерів проєкту «Uіskо» на непідготовлене узбережжя. Фото: ВМС України
Сценарій передбачав сучасний формат бойових дій із масованим застосуванням безпілотників, високоточної далекобійної зброї, розвідувальних систем і, ймовірно, невеликих швидкохідних катерів.
Можна припустити, що проведення таких навчань пов’язане з активним ураженням логістичних маршрутів, які забезпечують постачання російського угруповання як до Криму, так і всередині самого півострова.
Ймовірно, російське командування розглядає один із найгірших для себе сценаріїв розвитку подій — повне порушення логістики Криму, обвал лінії фронту на південному напрямку та подальшу спробу проведення української морської десантної операції.

У Харківській області ліквідували двох російських військовослужбовців та захопили їхні особисті документи. Разом із тілами виявили чинний контракт із Міністерством оборони РФ та особистий армійський жетон із номером АБ-942622.
Інформацію про ліквідацію та належність загарбників до конкретних підрозділів надіслали анонімні джерела у приватні повідомлення спільноті ІnfоrmNараlm. У надісланому тексті стверджувалося, що окупанти брали участь у спробах інфільтрації та були знищені 29 червня.
Ліквідовані 425-м штурмовим полком окупанти входили до складу 1431-го мотострілецького полку та 11-го танкового полку ЗС РФ. Вони намагалися прорватися через державний кордон в районі селища Козача Лопань на Харківщині.
Серед виявлених документів зафіксовано папери рядового Вакшина Владіміра Владіміровіча, який народився 2 листопада 1987 року. Чоловік був мешканцем селища Рощіно Гур’євського району Калінінградської області.
Документи свідчать, що Вакшин підписав контракт із російським оборонним відомством 13 червня 2026 року в Калінінграді. Таким чином, його шлях від пункту відбору до повної ліквідації на території України тривав лише 16 діб.
Контракт рядового Вакшина Владіміра Владіміровіча. 29 червня 2026 року. Джерело: ІnfоrmNараlm
Додаткове розпорядження вказує, що новоспеченого контрактника направили для проходження служби до військової частини 41611. Рукописна позначка «11 ТП» у документах підтверджує його приналежність до 11-го танкового полку та повністю збігається із даними джерела.
Паралельно розслідувачі звернули увагу на повідомлення російського Теlеgrаm-каналу «Северный канал». Ресурс останніми днями масово поширював інформацію про невдалі штурмові дії військовослужбовців 1431-го мотострілецького полку в районі сусіднього села Малі Проходи.
Відстань між Козачою Лопанню та Малими Проходами становить близько 15,5 кілометра по прямій лінії.
Автори каналу 29 червня скаржилися, що бійців 1431-го полку три дні поспіль женуть малими та великими групами в бік Малих Проходів. За їхніми словами, лише одиницям вдалося дістатися до південної частини місцевого водосховища.
Того ж дня ворожі ресурси зазначали, що російське командування знайшло новий спосіб тиску на власних солдатів. Зокрема, операторів безпілотних літальних апаратів, які відмовляються перепідписувати контракти, залякують відправкою в піхотні штурми на Козачу Лопань.
Козача Лопань на Харківщині. Мапа: DеерStаtе
Уже 1 липня російський канал заявив про втрату зв’язку з першими передовими групами, які висувалися вздовж Трав’янського водосховища. Російські автори припустили, що ці підрозділи повністю перейшли в категорію безповоротних втрат.
Додатково зазначалося, що Сили оборони України повністю контролюють точки заходження російських груп і завдають вогневих ударів по місцях накопичення живої сили в районі Журавльовки.

Військова контррозвідка Служби безпеки спільно з Міністерством оборони, ЗСУ та керівництвом військової академії зірвали передачу російським спецслужбам інформації про українські безпілотні технології.
Операцію провели в Одеській області, повідомили в СБУ. У результаті спецоперації затримали агента російської воєнної розвідки, який збирав дані в одній із провідних академій Міноборони України. Слідство встановило, що до розвідувальної діяльності причетний доцент наукового центру.
На замовлення російської сторони фігурант копіював та пересилав куратору проєктну документацію про новітні ударні дрони Сил оборони.
Також посадовець штучно занижував оцінку розробок українських виробників озброєння. Ці проєкти передавали до наукового центру для проведення експертизи їхніх тактико-технічних характеристик.
Для реалізації цього завдання він готував негативні висновки на тестові зразки безпілотних та роботизованих систем. У документах фігурант зазначав, що техніка нібито є непридатною до використання у бойових умовах.
Затриманий доцент Одеської академії, який працював на російську розвідку. 2 липня 2026 року. Фото: СБУ
Співробітники СБУ використали підозрюваного для дезінформування російської розвідки та заблокували витік таємних розробок.
Затримання відбулося в робочому кабінеті доцента. Спецпризначенці затримали його в момент спроби відправлення чергового пакета документів російському куратору.
Слідство встановило, що фігуранта завербували через його знайомого, який проживає на території РФ. Російські спецслужби визначили для нього заходи конспірації та канали для передачі зібраних матеріалів.
За виконання завдань затриманий розраховував отримати посаду в окупаційній адміністрації у разі захоплення Одещини. Окрім цього, він сподівався на особисті преференції від представників країни-агресора.
Затриманий доцент Одеської академії, який працював на російську розвідку. 2 липня 2026 року. Фото: СБУ
Під час проведення обшуків за місцем роботи та проживання затриманого вилучили комп’ютерну техніку та два мобільні телефони.
Слідчі Служби безпеки повідомили затриманому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає відповідальність за державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану.
Суд обрав фігуранту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

У Збройних силах Росії зменшили кількість дивізій, які формуються в стратегічному резерві і за рахунок цього поповнюють війська на фронті.
Про це повідомив Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський в інтерв’ю ТСН.
«Ми маємо позитивні результати зі знищення ворога на полі бою і зменшення його можливостей поповнення власних втрат», – повідомив він.
Росія стикається із проблемами з комплектацією своїх військ, навіть незважаючи на те, що вони збільшили грошову винагороду за підписання контракту.
Також Сирський додав, що росіяни продовжують комплектувати війська колишніми ув’язненими та зменшили кількість дивізій які формуються в стратегічному резерві і за рахунок цього поповнюють війська.
Олександр Сирський. Квітень 2026. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
Росія за останні роки розгорнула низку бригад у дивізії. Зокрема, у 2025 році 155-ту бригаду морської піхоти реорганізували у 55-ту дивізію, а 200-ту мотострілецьку бригаду — у 71-шу дивізію.
Через дефіцит особового складу російське командування змушене зупинити формування цих підрозділів. Натомість військовослужбовців відправляють на передову для поповнення втрат у наявних частинах і з’єднаннях.

Росія може готувати наступ на Чернігівську область з території Брянщини з метою розтягування фронту та резервів Сил оборони України.
Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв’ю ТСН.
За словами головкома, Путін поставив задачу Генштабу РФ прорахувати різні варіанти ведення наступальної операції, у тому числі і з Білорусі.
При цьому Сирський вважає, що режим Олександра Лукашенка не погодиться на такий варіант.
«Ми знаємо, що Путін поставив завдання російському Генеральному штабу прорахувати різні варіанти наступальної операції, у тому числі з території Білорусі, з метою захоплення Києва, з метою захоплення інших територій», – каже головнокомандувач ЗСУ.
Олександр Сирський. Квітень 2026. Фото: Генеральний штаб ЗСУ
Російське військове командування розрахувало декілька варіантів дій окупаційної армії на цьому напрямку.
«Наскільки вони реалістичні — з огляду на останні події, то я не думаю, що керівництво Білорусі наважиться надавати територію агресору для використання як плацдарм для проведення наступальної операції», – вважає Сирський.
Утім, за його словами, українське військове командування враховує і такий варіант.
Водночас один із найбільш імовірних сценаріїв, до яких готуються Сили оборони – це наступ російської армії з території Брянської області.
«Найімовірніший варіант, і це підтверджується кількома даними, — можливі наступальні дії на півночі з території Росії, з Брянської області… Не на Київ, а на Чернігівську область», – сказав Сирський.
На думку головнокомандувача, відкриттям нової ділянки активних бойових дій Росія хоче відволікти частину українських військ з основних важливих напрямків, у тому числі тих, де Сили оборони проводять активні дії.
Військовослужбовці ЗСУ. Фото: Міноборони України
Раніше Сирський заявив, що Україні на тлі потенційної загрози з боку Білорусі необхідно формувати нові бригади для посилення оборони північного напрямку.
Крім того, головнокомандувач повідомив, що для оборони державного кордону України на північному напрямку ЗСУ сформують нові частини безпілотних систем.

Під час виконання бойових завдань на Запорізькому напрямку «Русский Добровольческий Корпус» звільнив 9 квадратних кілометрів території.
У РДК повідомили, що в полон було взято 24 військовослужбовців ЗС РФ, ще 80 російських окупантів було ліквідовано.
«Стабілізовано довірену ділянку оборони та зупинено “просочування” противника», — повідомили у РДК.
«Русский добровольческий корпус» — підрозділ, створений російськими добровольцями, які воюють на боці України проти російських військ.

Підрозділ став відомим після рейдів на прикордонні території Росії та участі у бойових діях у межах російсько-української війни.
У Росії організацію вважають терористичною, тоді як її учасники заявляють, що їхньою метою є збройна боротьба проти чинної російської влади.
Бійці РДК беруть у полон російських військових на Запоріжжі. 2026 рік. Кадр з відео РДК
РДК виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку у складі «Спецпідрозділу Тимура» Головного управління розвідки.